Іван САВЧЕНКО народився в шахтарському селищі Гірник. Строкову військову службу проходив у столиці України – Києві.
Закінчив Червоноградський технікум гірничих технологій та економіки, працює підземним електрослюсарем на дільниці МДГО шахти “Відродження”. Має десять років шахтарського стажу.
…Коли почалися події у Криму пішов до військкомату та записався добровольцем. У березні минулого року пройшов медичну комісію та був скерований на Яворівський полігон, де проходив військову підготовку у третьому батальйоні територіальної оборони “Воля” Збройних сил України. А у травні його відправили на Схід у зону
антитерористичної операції.
Спочатку перебували в с. Орєхово у штабі сектору “А”, де знаходилось багато військових підрозділів ЗСУ. Потім передислокували їх до с.Побєда, Новоайдарівського району Луганської області. З їхньої роти охорони було відібрано 62 чоловіка, які займалися супроводом, охороною конвоїв зброї та боєприпасів до Луганського аеропорту.
- Щоб не було ілюзій, – каже Іван,-це справжня війна. Їхали через окуповану територію, всюди вибухи, знищена військова техніка, поранені українські військові. А ще були рейди в Георгіївку, Весела Гора, шахтарське промислове місто Лутугіно… Після дня Шахтаря, коли почалися бойові дії, підрозділ передислокували у село Мирна Долина за Лисичанськом де українські воїни несли бойову службу.
Вдячний воїн-шахтар за турботу трудовому колективу шахти “Відродження”, шахтній профспілці за надану допомогу. Багато допомагали волонтери з Червонограда, а представники автомайдану забезпечували продуктами харчування. Також сприяли волонтери з м. Дрогобича.
Разом із ним у підрозділі пліч-о-пліч несли службу шахтарі-побратими: гірничий майстер Володимир Рибай, гірничий робітник очисного забою Андрій Білецький з шахти “Відродження”, гірники шахти “Степова” Ігор Гапанюк, Володимир Квасниця, з “Лісової” – Іван Троцько та Тарас Гапон з шахти “Великомостівська”. Взаємодопомога, взаєморозуміння давали їм можливість злагоджено діяти та вистояти на бойових завданнях.
…Вісім місяців Іван перебував у зоні АТО. Згідно Указу Президента України у лютому 2015 року був демобілізований. Відразу приступив до роботи на рідному підприємстві, колеги раділи його поверненню. Але найбільше були щасливі сім’я і родина Івана Савченка-дружина Тетяна та чотирирічний син Максим.
На закінчення нашої розмови Іван сказав:
- За державу треба воювати. Здається комусь вигідно, щоб війна була не тільки на Донбасі, а й тут у нас. Я готовий ще раз повернутися у зону бойових дій, щоб окупант не прийшов і не знущався з українського народу.
Володимир ВОВК
Радісна звістка надійшла до родини Валебних з села Межиріччя – зі Сходу України з полону бойовиків повернувся їхній Микола.
Три довгих місяці із болем у серці чекали на нього мати, брат, дружина Олеся з десятимісячним синочком. І ось все найжахливіше позаду. Незабаром солдат Нацгвардії повернеться в трудовий колектив шахти “Відродження” на дільницю МДГО.
За матеріалами газети «Гірник»