Як стверджують богослови, храм – це дім Бога Отця. Тому кожна християнська церква має бути споруджена за певними архітектурними канонами.
Перші християнські богослужіння відбувалися у звичайних будинках вірян за праобразом першого храму – Сіонської горниці, або просто неба, на природі. Згодом, коли через гоніння на Церкву з’явилися перші християнські мученики, богослужіння вже відбувалися на могилах, місцях поховання святих, у печерах та склепах. А вже пізніше почалу будувати храми. Наявність у них тіл святих, мощей мучеників за Христову віру була однією з найважливіших ознак істинності церкви.
Символічно кожний храм розділено на три основних частини: вівтар, середню частину (або «корабель») та притвор.
Вівтар – це святая святих храму, місце, де священики приносять Святі Дари та звершують Євхаристію. Від середньої частини храму його відділяє іконостас – перегородка, щедро прибрана іконами. Заходити до вівтаря можуть лише священики та церковнослужителі (скажумо, паламар, дяк – і то з дозволу священика).
Через царські двері (врата) заходять лише священики і єпископи, але тільки у визначені моменти богослужінь. Через дияконські двері (бічні) заходять лише диякони і священики під час служб.
Всі інші вірні, які беруть участь у літургії, перебувають у середній частині храму – «кораблі». За традицією, чоловіки – з правого боку, жінки – з лівого.
Третя частина храму – притвор. Туди відразу потрапляють, переступивши поріг церкви. Історично, це було тим місцем, в якому молилися оголошені («оглашенні») – ті, хто готувався до хрещення, або ті, кому священик заборонив приступати до Святого Причастя.
Існують храми з кількома вівтарями. Тоді окрема маленька церква в середині великої називається приділом.
Якщо церква побудована у формі хреста, то в таких храмах можуть облаштовувати три престоли з двох боків від центрального і, відповідно, там можуть звершувати три літургії в один день. До речі, храм у форму хреста є символічним нагадуванням нам про наше спасіння на Голгофі, а також про Пресвяту Трійцю.
Храм у формі кола , яке не має ні початку, ні кінця, символізує безконечність та непорушність Церкви.
Церква у формі восьмикутної зірки (Неопалима Купина) є праобразом Вифлеємської зорі, яка сповістила про народження Сина Божого.
Корабель – найдавніша форма храму. Символізує собою ковчег спасіння, що рятує вірних від хвиль життєйського моря на шляху до Царства Небесного.
Є ще мішаний тип церковної архітектури, що поєднує кілька згаданих форм.
Свою символіку мають і куполи (бані), власне, їхня кількість.
Один купол – Божа Єдність, Вселенська Церква.
Два – людська та Божественна природа Ісуса Христа.
Три – Пресвята Трійця.
Чотири – четверо євангелистів (Матей, Марко, Лука та Іван).
П’ять – Ісус Христос і чотири євангелисти.
Сім – сім Таїнств (Хрещення,Миропомазання, Причастя, Покаяння, Священство, Вінчання і Маслосвятіє).
Дев’ять – дев’ять архангельських чинів.
Тринадцять – Ісус Христос і дванадцять апостолів.
Тридцять три – 33 роки земного життя Спасителя.
Основне символічне значення кожного храму – це те, що він поєднує в собі Божественне, Небесне та земне – явлення Царства Божого на землі.
Підготував Тарас ЛЕХМАН