23 червня у церквах східного обряду вшановують Святих мучеників Олександра й Антоніну. Два закоханих серця… Їх можна порівняти з Трістаном та Ізольдою. Олександра й Антоніна так і не стали подружжям, але вони злучилися на Небі, бо кожен без страху віддав своє життя за Ісуса Христа.
Антоніна була родом з м. Кродамни, що в Малій Азії. Своє життя вона посвятила Богові у молитві та чистоті. Отож жодні намовляння мучителя християн Фиста, аби Антоніна навернулася до поганства, не вплинули на дівчину.
Коли ж кат насміхався із смерті Ісуса на хресті, Свята дівиця промовила до нього:
- Це правда, що задля нашого спасіння Ісус Христос помер на хресті, а також правда і те, що третього дня Він Воскрес у славі і нині сидить праворуч Отця Небесного.
За такі слова Антоніну піддали жорстоким тортурам і кинули до в’язниці, морили голодом.
Закоханий у дівчину-християнку 23-літній воїн Олександр допоміг Антоніні втекти, прикривши її плащем. Він встиг освідчитися у коханні і запевнити, що навіть смерть не розлучить їх, і що також готовий терпіти за Христа.
Звісно, за допомогу християнці втекти Олександра тяжко побили і також кинули до в’язниці.
Довідавшись про таке, Антоніна не стала переховуватися, сама прийшла до ката і разом з відважним Олександром постала перед судом. Їх обох тяжко мучили, били воловими жилами, прикладали до тіл розпечене залізо, але ті мужньо зносили всі тортури і тільки славили Ісуса Христа.
Тоді Фист наказав викопати яму, розпалити у ній багаття, кинути туди Священомучеників Александра й Антоніну, облити смолою та засипати землею.
Сталося це 313-го року.
Жорстока смерть, однак любов перемагає!
Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН.