Найдавнішою духовною святинею Прибузького краю є чудотворна ікона Белзької (Ченстоховської) Богоматері. Українці, як і поляки, небезпідставно вважають її своєю Небесною Царицею. А, може, навпаки, – вона єднає обидва народи і навіть людей різних конфесій…
Існують різні перекази про ікону Белзької Богоматері. Один з них розповідає, що у Полоцького князя Ігоря, нащадка Святого Володимира Великого, була вродлива дочка Предислава. І хоч жила вона в достатках, її руки просили вельможі, але дівчина не любила світських розкошів. Найбільшим її вподобанням стало читати Святе Письмо і ревно молитися, припавши навколішки.
Одного разу Предислава попросила Полоцького єпископа Іллю дозволити їй жити усамітнено в келії, яка знаходилася біля притвору кафедральної церкви Божої Премудрості, і отримала такий дозвіл. А ігуменя ближнього монастиря прийняла Предиславу в чернечу обитель і нарекла новим ім’ям – Єфросинія.
Через кілька років усамітненого життя Предиславі-Єфросинії явився уві сні ангел, взяв її за руку і вивів за місто до місцевості Сілець, де стояла невеличка дерев’яна церковця. Божий посланець сказав: «Тут тобі треба замешкати». Та була готова.
Ангел Божий також явився єпископу, промовивши: «Введи Божу слугу до церкви Спасителя у Сільці».
Сталося, що вони розповіли один одному про віщі сни. Тоді єпископ запросив на церковну нараду батька Предислави – князя Ігоря і повідомив про видіння та Божу волю. Важко сказати, чи вагався князь Ігор, але після цього Предислава-Єфросинія поселилася при церкві в Сільці. Згодом там побудували монастир і вона стала ігуменею, а при монастирі збудували ще й нову церкву.
Предислава захотіла привезти до своєї нової церкви ікону Пресвятої Богородиці – одну з тих трьох ікон, які, за старовинним переказом, намалював Святий євангелист Лука ще за життя Божої Матері. Навіть надіслала гінцем лист-прохання у Царгород до правителя Комнена, у якому вказала на ікону, що зберігається в Ефесі. Візантійський імператор, бачачи велику любов Предислави-Єфросинії до Богоматері, виконав її прохання. Ікону прикрасили золотом і коштовностями.
Під час татарських нашесть на Україну цю святиню віддали під опіку князя Лева, сина Данила Галицького. Якийсь час її переховували в одній з монастирських церков у Львові, а потім перенесли до княжого замку в Белзі.
Інший переказ розповідає про те, що в XIII столітті Белз зруйнували монголо-татари. Але Матір Божа зійшла на Белзьку землю у «Замочку» і лишила слід на камені та свою ікону на згарищі князівської церкви. (Камінь зі слідом ступи Богоматері і тепер зберігається у Белзі. До нього не раз притуляються недужі). Звістка про це диво швидко розійшлася краєм. Люди почали приходити до ікони, молитися та зцілюватися. Не раз Пречиста Діва Марія рятувала Белз від масових епідемічних хвороб і ворожих нашесть.
…Однак неспокійне життя в Україні вирувало. Згодом Галичина (разом з Белзом) опинилася під владою Польщі. У 1382 році намісник Галичини Владислав Опольський вивіз ікону до Польщі і помістив її в костелі на Ясній Горі в Ченстоховій, де вона знаходиться і тепер. Ця ікона стала символом національної гордості поляків; вони називають Її (Ченстоховську Богоматір) – Королевою польської корони. А в 1933 році на «Замочку» у Белзі ті ж поляки збудували так звану Марійську Вежу і встановили пам’ятну дошку, на якій викарбувано, що вежа збудована на честь освячення Папою Римським Пієм XII в 1932 році Чудотворної ікони Матері Божої, її коронації та з нагоди 550-ліття перенесення святині з Белза до Ченстохови.
11 грудня 2005 року ця ікона повернулася в українських Белз, але у вигляді копії. Втім, вже десять років миряни з вірою приступають до неї.
Підготував Тарас ЛЕХМАН, журналіст