У церковних календарях доволі часто згадуються імена Святих достойників, які залишаються маловідомими для широкого загалу. Наприклад, до таких належить Іпатій Руфінянський (у православних християн і греко-католиків день вшанування – 30 червня).
Він жив у IV столітті. У вісімнадцять років полишив свою батьківщину Фригію і таємно від сім’ї втік до Тракії, де виступив до місцевого монастиря. Як чернець, був надзвичайно ревний у дотриманні обітниць і невдовзі досяг високої християнської досконалості. Зокрема, так умертвляв своє тіло, що ніколи не скуштував вина.
Та все ж одного разу на Іпатія Руфінянського почали находити спокуси. Аби не піддатися їм, він повністю присвятився посту і молитві, вісім днів нічого не їв і не пив. Щиро висповідався перед настоятелем і спокуси перестали його тривожити.
Згодом Іпатій прилучився до двох ченців і перейшов з ними до занедбаного монастиря в Халкидоні, колись збудованого Руфіном. Усі троє братів одразу взялися до праці й оновили весь монастир. Через деякий час Іпатій став ігуменом цієї обителі, слава про яку вмить поширилася краєм. Сюди прибували все нові і нові ченці, світські особи, які хотіли зректися мирської суєти і посвятити себе виключно служінню Господу Богу. Всі вони вважали Іпатія не тільки духовним наставником, а й великим учителем.
На цій ниві Святий Іпатій Руфінянський трудився сорок років. Коли ж отцю-ігумену виповнилося вісімдесят літ, він зібрав усіх своїх учнів, дав їм останні настанови, попрощався і спокійно спочив у Бозі.
Підготував Тарас ЛЕХМАН