Протягом останніх років ситуація на збагачувальній фабриці, де з 2011 року керують виробництвом представники ПАТ «Львівська вугільна компанія», набула дещо гротескного відтінку. Трудовий колектив фабрики, маючи піврічну заборгованість із виплати зарплати, вибиває її у своїх власників акціями протесту, а провину за численні негаразди чомусь покладає на ДП «Львіввугілля».
Побутує думка, що нібито саме через борги місцевих вугільників за проведення збагачення гірничої маси сотням працівників фабрики не виплачують зарплату. Але вперті факти говорять про інше: на сьогодні ДП «Львіввугілля» немає заборгованості перед ПАТ «Львівська вугільна компанія», більше того – здійснює часткову передоплату за надані послуги. Саме про це говорив на початку серпня на нараді у Сокальській райдержадміністрації перший керівник ДП «Львіввугілля» Ярослав Наливайко. За його словами, у липні на фабриці ПАТ «ЛВК» переробили 118 тис. 566 тонн гірничої маси за ціною 57 грн. за збагачення однієї тонни. Тобто за послуги у липні ДП «Львіввугілля» повинно було заплатити 6 млн 758 тис грн. Зараз держпідприємство не тільки проплатило усі заборговані кошти, але й по можливості працює на випередження – здійснює передоплату. Станом на 11 серпня 2015 року, як повідомив головний бухгалтер держпідприємства Тарас Бабій, борги перед ЦЗФ відсутні і, навіть, проведена попередня оплата у розмірі 220 тисяч гривень.
Працівники фабрики, звичайно ж, мають право на акції протесту як один із засобів захисту своїх прав і часто користуються цим, зупиняючи виробництво. Проте кожен день простою фабрики – це прямі збитки для гірників. Зупинка роботи призводить до фінансових втрат для фабрики та їхнього основного партнера – ДП «Львіввугілля», що лише заганяє ситуацію у глухий кут. У програші всі.
Щоб зменшити соціальну напругу, не допустити акцій протесту, керівництву ПАТ «ЛВК» варто замислитись над фінансовим станом, привести в порядок облік коштів, які надходять не тільки від збагачення вугілля, але й з інших джерел діяльності та серйозно поставитись до цільового їх використання. Очевидно, що наразі керівництво фабрики не вживає достатніх зусиль, щоб оздоровити економіку підприємства, вчасно розрахуватися з працівниками та вийти на стабільну роботу, а за звичкою киває на шахтарів: вони, мовляв, не платять за послуги! Відтепер платять, та ще й наперед. Можливо, управлінцям ЦЗФ варто відшукати додаткові джерела надходження коштів, щоб врешті вирішити гостру соціальну ситуацію. Наприклад, скеровувати на першочергові виплати кошти за реалізовані відходи виробництва – шлами, які щодня, за словами місцевих мешканців, інтенсивно вивозяться автомобілями з території збагачувальної фабрики. Бо ж наразі зарплата працівникам виплачується лише при надходженні грошей з ДП «Львіввугілля» за надані послуги із збагачення.
А тим часом гостро стоїть питання: чи готові потужності фабрики переробити в осінньо-зимовий період 2015-2016рр. увесь обсяг гірничої маси, що направлятиме на збагачення держпідприємство? Зважаючи на давно застаріле обладнання фабрики, відсутність будь-якої модернізації з тих пір, як вона вийшла зі складу вугільного холдингу – відповідь може бути вкрай негативна. І тоді гірники Львівщини знову потерпатимуть через простої ЦЗФ: або збагачувальники страйкують, або фабрику знеструмлено через борги…
А наслідки? Наслідки такі: немає можливості вчасно відвантажити збагачене вугілля на ТЕС, відповідно, кошти в ДП «Львіввугілля» за реалізовану вугільну продукцію йтимуть із затримками. І шахтарі довго чекатимуть на зароблені гроші…
Тому позиція керівництва ДП «Львіввугілля» однозначна: вугільники готові йти назустріч і надати посильну допомогу збагачувальній фабриці. Фінансова служба держпідприємства ретельно стежить, щоб розрахунки з ЦЗФ були здійснені вчасно і у повному обсязі. Проте збагачувальникам варто навести лад у своїй господарці й показати себе надійними партнерами. Треба наполегливо шукати точки дотику. Від стабільної роботи і шахт, і фабрики напряму залежить добробут десятитисячного шахтарського загалу і регіону в цілому.
Прес-служба ДП “Львіввугілля”