День вшанування у церквах східного (візантійського) обряду – 1 вересня.
За часів правління цісаря Максиміана Галея (IV століття) служив при війську у Сирії хоробрий полковник Андрій. Він не був хрещений, але потайки вірив у Христа.
Під час війний з персами Андрій, як керманич, із невеликим відділом вибраних та добре вишкулених воїнів переміг куди чисельнішого супротивника, призвавши ім’я Ісуса Христа. Коли воїни побачили, що перемога до них прийшла завдяки небесній допомозі, то навернулися до Христової віри, деякі охрестилися.
Після повернення з військового походу заздрісні воїни-язичники звинуватили Андрія перед управителем Сирії Антіохом у сповідуванні християнства. Антіох наказав заарештувати Андрія і кількох воїнів-християн, піддати тортурам, а опісля віддати до цісарського суду.
Однак цісар побоявся засудити до смертної кари воїнів-християн і їхнього відважного керманича Андрія, бо це могло б призвести до повстання у війську. Тому наказав відпустити їх, сподіваючись, що ті рано чи пізно десь оступляться, матимуть провину і саме за неї можна буде їх стратити.
Андрій добре знав про цей підступний задум. Тож, вийшовши на волю, відразу прийняв Святу Тайну Хрещення у місті Марсі.
Опісля його загін залишив Тарс і передислокувався до Малої Вірменії, де став табором біля міста Мелітини. Тут зненацька на них напали язичники і повбивали. Разом з Андрієм загинуло ще 2593 воїни. Їхні тіла поховали єпископи Тарський і Берейський.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.