Збірка «Автограф» (Червоноград: Додаток до газети «Літературний Червоноград», 2015. – 74 с.) вражає своєю оригінальністю. Редактор і упорядник Ігор Дах (він же – видавець) слушно зауважує, що «люди зовсім перестали спілкуватися за допомогою листівок, яких витіснили стільникові телефони та скапи. З літератури зникає епістолярний жанр. А що залишиться після наших творчих сучасників, коли авторові вже важко написати від руки декілька слів?.. Ось чому і зародилася така ідея видати серію альманахів з живою строфою і автографом автора».
За автографом (власне, почерком) можна визначити характер людини, її темперамент, навіть настрій, коли писала той чи інший текст. Літери, викладені чорнилом на папір, це – почерк душі. Однак таке завдання – для експертів-графологів. Утім, літературознавці вдаються і до їхніх послуг. Ми ж дорожимо рукописами Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олеся Гончара… Хочемо дізнатися більше про них і від них же самих. Автограф підкаже!
Новизна і цінність рецензованого видання в тому, що таке збірка (дай Бог, переросте в серію альманахів) в Україні, мабуть, ще не виходила. Авторами все написано від руки – вірші, уривки прози. Це вже потім сканував комп’ютер. Тут представлено 37 імен поетів і прозаїків з різних куточків України: о. Роман Боруцький (с. Словіта Золочівського району), Надія Олемар, Богдан Демчук, Людмила Ржегак, Наталія Кічун-Лемех (м. Червоноград), Любов Бенедишин (м. Сокаль), Ганна Кузьмак, Марія Лобай, Володимир Комбель (Сокальський район), Марія Деленко, Елла Красноступ, Надія Черкес, Сергій Гейшев, Іван Сало, Іван Гентош (м. Львів), Йосип Фиштик, Михайло Базар (м. Дрогобич), Андрій Грущак (м. Борислав), Наталія Ковальська (м. Горлівка), Світлана Талан (Луганська область), Наталія Осипчук (м. Київ)… Також надруковано автографи юних літераторів (цікаво, наскільки у майбутньому зміниться їхній почерк?), учнів червоноградських шкіл – слухачів Міжнародної Академії літератури і журналістики Олі Бучек, Олени Федюри, Тетяни Коваль.
До кожного тексту автографа додано представлення автора і його фото. Упорядник не обмежував поетів і прозаїків щодо тем. Єдина умова: кожний автор має мати у своєму творчому доробку хоча б одну видану збірку. Це стосувалося і юних літераторів. В «Автографі» знаходимо рядки про Україну, рідний край, духовність, інтимну, героїко-патріотичну лірику, роздуми про соціальні проблеми, долю народу… Все написано щиро!
Цікавий, оригінальний дизайн збірки: розгорнутий зшиток пожовклих від часу сторінок. Навіть передмова, вихідні дані, анотація набрані на комп’ютері «рукописним» шрифтом.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст