День вшанування у церквах східного (візантійського) обряду – 17 листопада.
Йоаннікій був спочатку свавільним юнаком. Згодом покаявся і вступив до монастиря, де вів тихе смиренне життя, став одним з найславніших ченців християнського Сходу.
Народився Йоаннікій 754 року в Малій Азії. Хлопчиною пас свиней. Коли йому виповнилося 19 років, вступив до війська і був дуже відважним воїном.
Будучи ще несвідомим, необізнаним, став на бік єретиків-іконоборців. Та якось один побожний чернець пояснив йому сутність вшанування ікон, тож Йоаннікій кардинально змінив свої погляди, залишив військову службу і через деякий час пішов до монастиря на горі Олімп у Бітинії. Тоді йому вже виповнилося 40 років.
Йоаннікій побував у кількох монастирях, де добре вивчив Святе Письмо, а Псалтир – напам’ять.
Згодом він вдався до життя самітника, наслідуючи отців-пустельників. У віддаленому місці серед молитви і посту провів 20 років. Тоді ж уславився здатністю творити дива, пророкувати майбутнє, лікувати молитвами, навертав людей на шлях істини. І аж опісля прийняв чернечий постриг.
У справі вшанування святих ікон Йоаннікій займав праведну позицію і разом зі Святими Теодором Студитом і Патріархом Методієм, став в обороні образів, розп’ять, християнської правди. Навертав до правдивої Святої Віри тих священиків, яких висвятили духовні особи-іконоборці, або ж які самі стали єретиками. Багато з них завдяки Йоаннікію покаялися. Він також безбоязно засудив іконоборчі накази цісаря Теофіла.
На схилі літ Йоаннікій оселився у пустелі і тут 846 року закінчив богоугодне життя. Мав він тоді 92 роки.
Допоки Бог покликав його по небесну нагороду, старець спізнав радість і на землі: цариця Тереза повернула християнам право на вшанування святих ікон. Церква нарекла Йоаннікія – Великим.
Тарас ЛЕХМАН.