З наближенням Нового Року, Різдва Христового у багатьох господах українців засяють вогнями ялинки. А звідки ж то повелася традиція ставити у домі і прикрашати лісову гостю?..
Звичай прикрашати новорічно-різдвяну ялинку розповсюдився ледь не по всьому світу з Німеччини. Переказ стверджує, що запровадив її відомий теолог Мартін Лютер. У 1500-му році, напередодні Різдва Христового, він, прогулюючись лісом, побачив декілька ялинок, вкритих снігом. У місячному сяйві, на морозі вони яскраво виблискували. Така краса неабияк вразила Мартіна Лютера. Повернувшись додому, Мартін Лютер поставив маленьку ялинку посеред кімнати, прикрасив свічками і запалив їх. Гарно вийшло, мов у лісі! Особливо таке сподобалося дітям.
Загалом, звичай поклонятися деревам, особливо вічнозеленим, налічує не одне тисячоліття. Люди доволі часто проводили паралель між деревом і певним божеством. Наприклад, стародавні єгиптяни вносили в оселі гілки фінікових пальм і вірили, що це неомінно принесе родючість їхнім полям, дасть чималий врожай рису. Аналогічних традицій дотримувались римляни, германці, кельти та інші народи.
У середньовічній Німеччині різноманітними іграшками прикрашали не тільки ялинки (інколи невеличкі сосни), а й гілки вишень, буків. Перша скляна ялинкова іграшка – куля була видута в Тюргінії (Саксанія) у XVI столітті.
Брат французького імператора Наполеона I – Жером Бонапарт, будучи королем Вестфалії, наказав вбирати різдвяну ялинку яскравими подарунковими листами з неодмінними вітаннями (аналог вітальних поштівок).
В Англії при дворі короля Генріха VIII в 1516-му році була встановлена ялинка із… золота, прикрашена трояндами і плодами-гранатами. А до того в Англії напередодні свята Різдва Христового господарі прикрашали свої помешкання чортополохом (гостролистом), плющем та омелою. Цього звичаю британці дотримуються і тепер. Такі ж трав’янисті рослини використовують скандинави, зокрема – омелу. Роблять з неї своєрідні «віники», стебла покривають червоною і срібною фарбами, підвішують стилізовані зображення двох сердець і прикрашають барвистими стрічками. Виходить щось схоже на нашого дідуха.
В Америці (місто Вірджинія) прибулі в 1607-му році з Німеччини переселенці продовжували дотримуватись європейських традицій, ширити їх. На Святвечір вони спалювали різдвяне поліно на «живому вогні», добутому тертям поліна до поліна, і розвішували в своїх будинках святкові гірлянди та гілки вічнозелених рослин. Але остаточно традиційна різдвяна ялинка прижилася в Америці після приїзду переселенців з Моравії у Пенсільванію 1747-го року. Завдяки їм ялинкова мода розповсюдилася по багатьох штатах, а відтак – і по всій державі.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.