На початку 1846 року у Києві було створено нелегальну українську політичну організацію Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь відомих слов’янських просвітителів Святих братів Кирила і Мефодія. Отож цій події виповнюється 170 років.
Серед засновників – учитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії Київського генерал-губернаторства Микола Гулак, професор Київського університету Микола Костомаров. Активну участь у його роботі брали Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш та інші діячі.
Головною метою своєї діяльності «братчики» проголошували боротьбу проти кріпацтва та національне визволення українського народу. У міжнародній політиці вони бачили Україну у федеративній спілці незалежних слов’янських держав, кожна з яких мала б становити штат або розмежовуватися на кілька національних штатів. Київ повинен був стати центральним містом (столицею) федерації, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий консультативний орган (сейм). Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося сформувати невелике, але ефективне регулярне військо. Крім того, кожний штат мав би свої збройні сили. Волею не волею, та таки напрошується аналог Євросоюзу, до якого прагне Україна…
Програму діяльності Товариства (Братства) було викладено в історико-публіцистичному творі «Закон Божий (Книга буття українського народу)». Авторство належить Миколі Костомарову.
У ньому подано 109 положень релігійно-повчального характеру. Їх зміст здебільшого стосується подій всесвітньої та вітчизняної історії. Крім Програми, «братчики» розробили Статут, де конкретизували ідеї рівноправності народів, держав, громадян майбутньої слов’янської республіканської федерації, викладалися статутні права та обов’язки членів Кирило-Мефодіївського товариства. Насамперед звучала ідея визволення слов’янських народів від імперського національного гніту. Її прагнули пропагувати через просвітницько-літературну діяльність.
«Братчики» збирали кошти на видання популярних книжок, складали проекти на впровадження в Україні мережі початкових навчальних закладів, укладали шкільні підручники.
Проіснувало Товариство трохи більше року. (Знайшлися зрадники). Весною 1847 року царська влада заарештувала 12 постійних членів Товариства і відправила до Петербурга на слідство. Робилося це потайки, без зайвого розголосу, аби «не тривожити» народ, який може вдатися до бунту. Всіх учасників заслали до різних віддалених куточків Російської імперії відбувати покарання. Найтяжче покарали Тараса Шевченка, який представляв радикальний напрямок Товариства. Тим паче, під час арешту знайшли рукописи його антицарських та антикріпосницьких творів. Десять років він відбував покарання рядовим солдатом в Оренбурзькій фортеці. Найсуворіше – заборонили писати та малювати.
Історичну роль Кирило-Мефодіївського товариства важко переоцінити. Це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби; «братчики» вперше в українській політичній історії розробили широку програму національно-визвольного руху.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст