Сучасна історична наука дає підстави стверджувати, що трипільці, які компактно оселилися на теренах українських земель ще у IV тисячолітті до н.е. (хоча деякі артефакти датуються VI тисячоліттям до н.е.) й асимілювалися з місцевими племенами, прибули з Балкано-Дунайського регіону. Вони створили надзвичайно потужну культуру, возвеличили культ Землі-Годувальниці, адже були аріями, тобто – орачами. Відлуння цієї багатої духовної спадщини, як і фрагментарно матеріальної, ми знаходимо в сучасній обрядовості українців (зокрема, що відображає аграрний спосіб життя наших предків), у колядках та щедрівках, творах народного мистецтва.
Велика селянська піч, на якій могло вміститися четверо-п’ятеро дітей (трипільські сім’ї, очевидно, були багатодітними), глиняна хата-мазанка, розмальована квітами, півниками, диво-птахами, круглий, мов сонце, великий хліб-коровай (один на всю сім’ю) – все це спадщина, яку ми отримали від трипільців. Їхні основні релігійні обряди були пов’язані з культом родючості, символи якого втілювались у жіночих фігурах, кам’яних бабах, завмерлих у степах України. Археологи знаходять їх майже у кожному трипільському поселенні, на місцях їхніх колишніх стоянок. Статуетки Землі-Матері, Великої Матері виготовлені досить часто з піднятими для благословення руками.
Релігійним життям керували жерці. Вони могли визначати час польових робіт, лікувати людей, ревно оберігали давні звичаї, традиції роду, племені, етносу та суспільні закони, які передавали від покоління до покоління усно і за допомогою мистецьких знаків-символів.
Яскравим явищем у світовій історії є розпис трипільцями кераміки чорною, червоною і білою фарбами природного (здебільшого рослинного) походження. Кольори старанно добирались, бо кожен з них мав глибокий символічний і смисловий зміст. Певні мотиви візерунків, орнаментів, кольорів ще й тепер можна побачити на сорочках-вишиванках, рушниках, витканих народними майстрами килимах, великодніх писанках. Яйце – уособлення Всесвіту, Вічності – також елемент духовної культури Трипілля.
Часто використовувалися такі орнаменти: спіраль – символі життя, сонце – коло або кілька кіл з хрестом (чотири сторони світу), стилізоване небо, земля, рослини, тварини, люди.
Вчені вважають, що у розписах посуду закодовано міфи та легенди трипільців. На підставі дешифрувань твердять: не фінікійці були винахідниками буквенно-звукового алфавіту, а саме трипільці – далекі предки українців.
Після трипільців на території сучасної України проживали різні племена. Але саме трипільці заклали основи формування української нації як нації землеробської, народу-трудівника.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.
Сучасна історична наука дає підстави стверджувати, що трипільці, які компактно оселилися на теренах українських земель ще у IV тисячолітті до н.е. (хоча деякі артефакти датуються VI тисячоліттям до н.е.) й асимілювалися з місцевими племенами, прибули з Балкано-Дунайського регіону. Вони створили надзвичайно потужну культуру, возвеличили культ Землі-Годувальниці, адже були аріями, тобто – орачами. Відлуння цієї багатої духовної спадщини, як і фрагментарно матеріальної, ми знаходимо в сучасній обрядовості українців (зокрема, що відображає аграрний спосіб життя наших предків), у колядках та щедрівках, творах народного мистецтва.
Велика селянська піч, на якій могло вміститися четверо-п’ятеро дітей (трипільські сім’ї, очевидно, були багатодітними), глиняна хата-мазанка, розмальована квітами, півниками, диво-птахами, круглий, мов сонце, великий хліб-коровай (один на всю сім’ю) – все це спадщина, яку ми отримали від трипільців. Їхні основні релігійні обряди були пов’язані з культом родючості, символи якого втілювались у жіночих фігурах, кам’яних бабах, завмерлих у степах України. Археологи знаходять їх майже у кожному трипільському поселенні, на місцях їхніх колишніх стоянок. Статуетки Землі-Матері, Великої Матері виготовлені досить часто з піднятими для благословення руками.
Релігійним життям керували жерці. Вони могли визначати час польових робіт, лікувати людей, ревно оберігали давні звичаї, традиції роду, племені, етносу та суспільні закони, які передавали від покоління до покоління усно і за допомогою мистецьких знаків-символів.
Яскравим явищем у світовій історії є розпис трипільцями кераміки чорною, червоною і білою фарбами природного (здебільшого рослинного) походження. Кольори старанно добирались, бо кожен з них мав глибокий символічний і смисловий зміст. Певні мотиви візерунків, орнаментів, кольорів ще й тепер можна побачити на сорочках-вишиванках, рушниках, витканих народними майстрами килимах, великодніх писанках. Яйце – уособлення Всесвіту, Вічності– також елемент духовної культури Трипілля.
Часто використовувалися такі орнаменти: спіраль – символі життя, сонце – коло або кілька кіл з хрестом (чотири сторони світу), стилізоване небо, земля, рослини, тварини, люди.
Вчені вважають, що у розписах посуду закодовано міфи та легенди трипільців. На підставі дешифрувань твердять: не фінікійці були винахідниками буквено-звукового алфавіту, а саме трипільці – далекі предки українців.
Після трипільців на території сучасної України проживали різні племена. Але саме трипільці заклали основи формування української нації як нації землеробської, народу-трудівника.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.