У багатьох європейських народів побутує мистецтво вишивки. Але, мабуть, тільки українська є справжнім оберегом…
Лаконічне словникове визначення: Вишивка – це поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, в якому узори та зображення виконуються ручним або машинним (останнє з’явилося з розвитком фабрично-заводського виробництва) способом на різних тканинах, шкірі, повсті, інших матеріалах. Вишивають лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням, лелітками.
Все ж цей вид мистецтва чи народного промислу виник давно. Корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, багатство землі, свої переживання та почуття, настрої, бо з огляду на недовговічність тканини і ниток наука, на жаль, позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже повноцінні зразки народної вишивки зберігаються лише за кілька останніх століть. Тож у народних музеях найбільше експонатів колекцій старовинних вишивок датуються XIX століттям.
Вишиванням на Україні займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми і зимовими вечорами; весною, коли ще не починалися польові роботи.
Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишивок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а то й 100 (!) сорочок з тонко виробленого полотна, ретельно вибіленого. Вони призначалися на всяк випадок: до буденної роботи, зустрічі гостей, свята (церковного і народного), посагу, на весілля, навіть для поховання.
Дівчата змагалися між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання, швидкості, вправності, мали й свої секрети, з якими не хотіли ділитися. Неодмінно добре знали символіку кольорів: червоний – любов, охорона, захист, оберіг; чорний – журба; зелений – молодість; голубий – дитинство; синій – чистота душі; жовтий – достаток…
Вишивки (не тільки сорочки, а й рушники, серветки, килимки) були свого роду характеристикою майстерності дівчини, її акуратності та працьовитості.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.