Хоча на звичному для нас календарі ще літо, але у природи свій календар — фенологічний. Отож 6 серпня — вже свято Осінніх Бориса і Гліба.
Цих перших помісних українських святих, князів-братів, мучеників вшановують двічі на рік: 15 травня (перенесення їхніх мощей) і 6 серпня (день пам’яті). Відтак у народній традиції ці дні називають відповідно — Весняних й Осінніх Бориса і Гліба.
Осіннє свято відзначали урочистіше. Адже воно знаменує дозрівання усіх зернових культур, починається період найактивнішого збору грибів. Колись навіть у найбіднішого селянина у серпні завжди було щось на столі. А от у саме свято працювати у полі вважалося недоречним, бо “гроза може спопелити хлібні копи”, як і в свято Пантелеймона-Паликопа (9 серпня).
У народі кажуть:
– Прийшли Осінні Борис і Гліб — вистиг у полі хліб.
– На Бориса і Гліба берися до хліба.
– Осінні Борис і Гліб сіють ранній хліб.
– Весняні Борис і Гліб — голодні, а Осінні — щедрі.
– Весняні Борис і Гліб просять в Осінніх хліба…
Тарас ЛЕХМАН