Ігор ДАХ – самобутній митець сло­ва. Сільський хлопець з Жовківщини почав писати ще у дитинстві, згодом обрав шахтарську професію, довгі ро­ки працював у забоях “Великомос­тів­ської” ГОЗом й гірничомонтажником. Віддав­ши належне шахті, зміг нарешті присвяти­ти себе творчості наповну. Його доробок – п’ятдесят авторських книг поезії та прози, близько сотні віршів, що продовжили своє життя піснями. Але […]

Стартує VIII Всеукраїнський літера­тур­ний кон­курс ім. Володимира Дроцика (1940-1993 рр.), при­свячений па­м’яті цього поета, журналіста, шах­­та­ря. Організатор конкурсу – Черво­ноградська загальноос­вітня школа №9. Просимо авторів подавати свої кни­ги, видані за останні два роки. Мова – ук­раїн­ська. Номінації: поезія, проза, публі­цистика, краєзнавство, книги для дітей, пісенні збір­ки, альманахи або колективні збірки, дитяча книга (видання юних ав­торів-школярів).

БЕРЕЗЕНЬ КОЖУХА ПРОДАВ… – Березень-марець втисне за палець. – У березні день з ніччю зустрічаються. – У березні кожух і без гудзиків теплий. – Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав. – Буває, що в березні і без кожуха тепло. – Уночі березень тріщить, а вдень плющить. – Березень і сіє, і

У часи минулі в останній день зими (на свято Онисима — 28 лютого або на свято Касяна — 29 лютого у високосний рік) в окремих селах та містах України влаштовували народне свято з цікавими обрядами, якими возносили хвалу весні, сонцю, складали подяку Ладі — богині материнства, любові, радості, життя; шукали пару для одруження. Цього дня

За давніх часів наприкінці лютого наші предки вшановували Колодія — язичницького бога шлюбу та кохання, опікуна подружніх пар. Такі функції ще виконувала богиня Лада… Найчастіше на Масляну на майдані села чи міста ставили глиняну або дерев’яну статую цього божества, яку дівчата й парубки прикрашали паперовими квітами, кольоровими стрічками, а потім водили навколо неї хороводи з

Мабуть, не випадково в останню неділю перед Великим постом — Неділю прощення поет, прозаїк видавець з Червонограда Ігор Дах організував свій творчий вечір “Живу, як усі…”, який відбувся у Червоноградській міській бібліотеці для дітей. У назві приховано глибокий смисл. Бо все, чим живе автор, за що вболіває, він ще й доносить до читача художнім словом,

27 лютого — свято Мелатія. У давнину цього дня господарі ворожили на майбутній врожай. Варили кашу у глиняному горщику, і якщо вона виходила з верхом, то це віщувало “верховаті стоги” – і сіна, і соломи, і, звісно, хліба буде вдосталь. Першу ложку каші господар підкидав до стелі. Якщо прилипне до неї — чекай успіху у

20 лютого — церковне свято Партенія. Воно не належить до визначних (великих), але у давніші часи було таки доволі значимим у народі. Почасти і тепер збереглися традиції відзначення дня Партенія, які органічно поєднали ранньохристиянські і язичницькі елементи духовної культури, моралі щодо вшанування померлих предків. На цей день припадали “зимові діди”. Відзначали їх у найближчу п’ятницю