У часи Діоклетіанового переслідування християн у Палестині одним з перших мучеників за Христову віру став Святий Прокіп з Єрусалиму. Церкви східного (візантійського) обряду вшановують його 21 липня. Він ще юнаком беззастережно посвятив своє життя Господу, багато молився і строго постив. Бувало, що жив тільки хлібом і водою. Щодо роду занять, то Святий Прокіп служив четцем

13 липня, відразу після свята Верховних Апостолів Петра і Павла, українські православні християни і греко-католики моляться у храмах, вшановуючи Собор Дванадцяти Апостолів – учнів Христових. Це до них Господь звернувся зі словами: «Ви сіль землі, ви світло світу, ви місто, що стоїть на горі». До славних дванадцяти Святих Христових Апостолів належали: Петро, Андрій, Яків та

День вшанування в церквах східного обряду – 10 липня. Святий Сампсон був сином багатих римлян, але займався лікуванням. І робив це не заради хліба насущного, а з любові до ближніх. Рятуючи їх від недуг медичними засобами, водночас навертав людські серця до Бога. За це Господь наділив Сампсона ще й здатністю зцілювати молитвами. Коли померли батьки

У церковних календарях доволі часто згадуються імена Святих достойників, які залишаються маловідомими для широкого загалу. Наприклад, до таких належить Іпатій Руфінянський (у православних християн і греко-католиків день вшанування – 30 червня). Він жив у IV столітті. У вісімнадцять років полишив свою батьківщину Фригію і таємно від сім’ї втік до Тракії, де виступив до місцевого монастиря. 

Богдан Мороз народився 16 травня 1944 року в с.Бабичі, Радехівського району, Львівської області. Закінчив середню школу в с.Вузлове.З добув шахтарську спеціальність в ТУ №8 м.Львова.З 1968 року працює на шахті № 7»Великомостівська» нині «Зарічна», в даний час голова профкому цієї шахти. Пише вірші та прозу,друкується в періодиці та альманахах «Провесень», «Солокія»,автор двох поетичних збірок «Люблю,

День вшанування у церквах східного обряду – 26 червня. На християнському сході завжди була в пошані молода дівчина Акилина, родом із Фенікії, яка вже на дванадцятому році життя сміливо визнала свою віру в Ісуса Христа і потерпіла за неї великі муки. Свою безгрішну душу Акилина віддала Богу ще перед тим, як їй стяли голову мечем.