4 грудня християни східного обряду святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці Діви Марії. Її батьки Яким та Анна довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі і дало  обітницю посвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася у них донечка Марія. Коли дівчинці виповнилося три роки, її привели до Єрусалимського храму. Первосвященик зустрів Марію у храмі

Свято Платона і Романа (1 грудня) не належить до великих церковних свят Але цей день має особливе значення у народному побуті українців, адже він знаменує зустріч зими, її початок. Від того, якою вона буде, залежить майбутній врожай, достаток селянина-хлібороба. Тому у Романів день і наступні пильно спостерігали за погодою, змінами у природі, що відображено у

– Трапляється такий год, що у грудні сім погод. – Грудень — кінець року, та початок зими. – Грудень землю грудить і хату студить. – Грудень-студень. – Заступи грудня дверима, а він тобі у вікно лізе. – Грудень – не брат, а морознеча – не сестра. – То сніг, то завірюха, бо вже грудень коло

30 листопада – свято Георгія Чудотворця. З цим днем у народному побуті українців не пов’язано якихось особливих обрядів. Принаймні, вони не збереглися. Щоправда, у давнину на Поліссі відзначалися “свято вовків”, виголошували замовляння, щоб хижаки-сіроманці не нападали на людей, домашніх тварин. Своєрідно вшановували їх, вдавалися до оберегових, захисних дій. Ще звечора селяни міцно закривали хліви, стайні.